Вже третій день на небі ртутна мряка.
Боїться сонце вийти із висот.
Тремтять його проміння з переляку,
Бо смерть що день, то тягне новий лот.
Надворі темно, і душа зчорніла.
А так любов’ю пахло ще торік.
Сьогодні свічка тихо догоріла
За тими, хто не встиг дожити вік.
І доки сирість очі буде їсти,
Змарніле серце литиме жалі,
І смерть у дім нахабно буде лізти?
Коли вже воля й доля на столі?!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554813
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 26.01.2015
автор: Крилата (Любов Пікас)