Гребінець дівчинка і суд

Шматувати  волосся  цій  бідній  дівчинці,
Чиї  пальці  схожі  на  теплі  човники
старим  бабусиним  гребінцем,
а  вона  сміятиметься  крізь  сльози,
терпітиме  і  мовчатиме,
знаючи,що  ти  і  розчесати  нормально  не  можеш,
не  те  що  заплести.
І  вона  шукатиме  тебе  навіть  тоді,
коли  ти,забравши  свій  паспорт  і  речі,
втечеш  у  якусь  зі  своїх  дальніх  печер,
б*ючи  себе  в  груди  і  говорячи,що  зайвий,непотрібний  і  немічний.
навіть  тоді  вона  не  припинятиме  тебе  любити
Вона  знатиме  про  всі  твої  цноти,  
всі  твої  слабкі  і  сильні  сторони,
ти  їй  вперто  говоритимеш,що  першого  явно  більше,
хоча  вона  тисячі  разів  доводитиме  тобі  протилежне!
І  на  останьому  всесвітньому  суді,
пробившись  крізь  натовпи  розгублених,
засоромлених,наляканих  та  знічених  людей
вона  кричатиме  вслід  грізним  янголам:
"  Це  ж  Бо,це  ж  мій  Бо!
Відпустіть  його,я  його  знаю,я  знаю:
він  же  невинний,як  дитя  і  майже  блаженний.
Я  його  знаю,я  знаю,я  ж  бачила  його  серце-
чорне,як  попіл,
у  ньому  багато  страстей,образ,невтілених  мрій  і  блуду,
але  воно  світилось  зсередини,і  намагалося  бути  кращим
наскільки  це  було  можливим.
Прости  його,Боже  прости,
он-навіть  Нерона  прощаєш  за  спалений  Рим,
а  цього  хлопчика  і  поготів-не  шкода  розрішити.
Це  ж  Бо!Мій  Бо!
Я  його  знаю,я  знаю,
я  читала  його  вірші,читала  листи,
а  іноді  навіть  писала  йому  у  відповідь.
Прости  йому  Господи  і  відпусти  по  всемилості  твоїй:
І  хай  буде  воля  твоя,
І  хай  прийде  царство  твоє!
Ти  ж  сам  усе  бачив  і  все  знаєш-
Невже  ти  зумів  забути,
як  колись  він  розчісував  мені  волосся
старим  бабусиним  гребінцем?  "

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554836
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.01.2015
автор: Той,що воює з вітряками