Згадую у полі білі маки,
І рожеві, ніби сонця схід.
Колихає вітер жовті злаки.
Біля річки червоніє глід.
Сонях заглядає до віконця,
М"ята обважніла від роси,
А тепленький промінець від сонця,
Як вінець ранкової краси.
Гладить листя ніжний теплий вітер..
Хвильки, чимсь збентежені, пливуть.
Чарівний увесь природи витвір,
Тільки ворогам це не збагнуть.
Чобітьми тупцюють по природі.
Крові й сліз течуть уже річки.
Ви давно вже прокляті в народі,
І життєві всі ваші стежки..
Зупиніться! Подивіться в небо.
Є у вас родини і батьки...
Нащо руйнівна війна вам треба?
Не пробачать вам всього й віки..
Тихо плине вечір понад ставом,
Опускає крила, щоб спочить..
По якому,ви скажіть це праву,
Сплюндрували цю красу за мить?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554853
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 26.01.2015
автор: Н-А-Д-І-Я