За що нам , браття , така кара
І те знущання ворогів ,
Що з волі скоїли примари ,
А з себе нам - земних богів ?
Там , за лаштунками , сміються ,
Як ми чекали марно див ,
Як наші спини тепер гнуться ...
Чому Господь це допустив ?
Знов смутком матір оповита
Від сьогоденної доби .
Не допоможе оковита ,
Козацтво чухає лоби ,
Бо не змогли , не об’єднались ,
Невже вам це не до снаги ?
Хотіли дуже п’єдесталу ? -
Отримали на пироги ...
А час біжить , в безодню плине .
Вільних стриножили коней ,
Що тут гуляли , в Україні
Нема кому гукати :”Гей!”
Ніхто не кається , не плаче ,
Мовчки тортури зносить сам .
Мабуть таку ми маєм вдачу ,
Тому і править нами ХАМ .
Сергій Бабінчук . Квітень 2013р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554876
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.01.2015
автор: Сергій Бабінчук