Жили у великій родині
По-різному, як у сім"ї:
І сварки були й іменини,
Будневі й святкові дні.
Ростили дітей і онуків
І дбали про затишок й мир.
Своїх не ховали здобутків,
Не лізли в чужий монастир.
І раптом - війна, як торнадо:
Донбас у руїнах й вогні.
І дати не можемо ладу
Нахабству і голій брехні.
Калік й убієнних безвинно
Не сотні, а вже тисячі.
Як боляче, люба, родино -
Не гаснуть у храмах свічки.
І тільки б надії і віри
Не згасла у душах свіча.
Розпрямимо зранені крила,
Щоб ранок без сліз зустрічать.
І буде усе, як раніше -
З руїн ми піднімем Донбас.
Ми будемо йти ще певніше,
Ніхто не зупинить більш нас.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554927
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.01.2015
автор: Радченко