Ти сказав, що не будеш героєм,
Обіцяв захищати країну,
Обіцяв повертатись здоровим,
Обіцяв, що роститимеш сина.
Ти боровся завжди як востаннє.
Завжди в першім ішов ряду.
Як прощались, сонце гріло весняне…
Прошу, Боже, верни ту весну!
Верни чоловіка, а синові – тата!
Поверни! Чом до себе забрав?
Чому Ти не дав тих років доживати?...
За чужі помилки тебе Бог покарав!
Як я сину сказати повинна,
Що тато вже більш не вернеться?
Це його там на краю могила,
Це його вже не б’ється серце…
….
Як же важко без нього, Боже,
Як же страшно так дальше жити…
Та обов’язок має кожен:
Благословити
І відпустити…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555023
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.01.2015
автор: Марек Добро