Вона йому сказала: «До побачення».
Змісила біль і радість у коші.
А нині знову виліз сум небачений
Із закапелків спраглої душі.
Не так і легко почуття розкраяти,
Усе, що наросло у серці, змить.
Чимало вечорів прийдеться згаяти.
Це, щоб прийшло, потрібна тільки мить.
З душі чуття злітають білим лебедем,
І слово видозмінюють тверде.
І чеше розум їх залізним гребенем.
Вони ж, мов коні, фиркають на те.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555210
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.01.2015
автор: Крилата (Любов Пікас)