Вечір
бреше.
Плечам
легше.
Скільки сили невідОмо.
Розум збився у груду.
Ой, накуй зозуле-втомо,
скільки я ще не впаду?
Впав
так швидко.
Дуриш
видко?
Коле дощ, а я не хочу.
Дощ шикується в полки.
Хтось навмисно чекав ночі,
щоб метати ці голки.
Римба
повна.
Б'є у горна.
Кого зве, уже не вийде.
Листя мокре- повен міх.
І завис на дроті з міді
чорний скльований горіх.
Вугол
хати
прагне
страти.
А фундамент вже осів,
потягнувши мох на захід.
Рік тому серед полів
зник між вовчих ягід...
Схід
Автор: Буряк Станіслав
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555328
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.01.2015
автор: Буряк