Білявка за кермом
Новенької моделі,
Униз спустивши скло,
Торкається панелі.
Під сонцем, наче скарб,
Виблискує волосся
(Ні хімії, ні фарб -
Природою далося).
Всміхається комусь,
Підморгує очима.
А я лише дивлюсь,
Розводячи плечима…
А що мені сказать?
Я в захваті і гніві…
Мені - не благодать,
У неї - дні щасливі…
Білявку за кермом
Новенької моделі
Проводжу за вікном
Старенького готелю…
(24.09.2009.№114)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555353
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.01.2015
автор: Вадим Косарєв