За зіпунами* йдуть кацапи знову,
Прокинувшись з страшного бодуна.
Стіни замало, мало буде рову,
Щоби відгородитись від гівна!!!
Свою духовність – сморід перегару,
Прокислих щі і засцяних портків,
Блатний жаргон та рідні серцю нари,
Нам «РуССкій мір» принести захотів.
Ця алкашня, це здичавіле плем’я,
Обпившись бражки замість молока
На танках захищає православ’я,
І молиться на свого мудака.
Озброївшись в ростовськім гастрономі
Мочити пруться укрів і хохлів.
Засрали все що можна в себе в домі,
Тепер в Донбас, що зовсім зкацапів.
Чому Донбас колони, танки, гради
Тепер не робить спроби зупинити?
Ікони в руки, на коліна гади,
Задарма, суки, вчіться це робити.
Пролетарі – раби і боягузи,
Забилися по норах як щурі.
Не стукають щось касками лакузи,
І не бунтують грізні шахтарі.
Біду не звуть , вона сама приходить.
Юрба ж кричала, - «Путін, памагі»!
Вважали решта, їх це не обходить,
Безмозгі зовсім, чи такі благі?
Спостерігають мовчки цю руїну,
Кацап прийшов, як люмпен ваш велів!
Він вас навчить любити Україну,
Хохлів навчить і навіть москалів!
* Заробок в Московії здобутий набігами і грабежами.
28.01.2015 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555429
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 28.01.2015
автор: Мирослав Вересюк