З полину я віночок сплітала,
Із гіркої трави- полину.
У страшну невідомість пірнала,
В незбагненну тоді чужину.
У віночок я сльози вплітала,
У терновий, колючий вінок.
Вмить страшенна біда розрізАла,
Мій на "після" і "до" кожен крок.
Я на воду вінок свій пускала,
І несла його Прип'ять- ріка.
Кришталева, отруйною стала,
Полинова вода і гірка.
У віночок я зірку вплітала,
Як сурмив третій ангел з небес.
Я надію у серці плекала,
Щоб мій край полиновий воскрес.
Т. Семенченко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555459
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 28.01.2015
автор: Тетяна Семенченко