А вам, бувало, не хотілось постояти
Під самим звичайнісіньким дощем,
З водою, що із вуст тече, ковтати
Свого минулого невиліковний щем?
Ловити краплі, мов в дитинстві, у долоні,
Радіти вщент промоклому взуттю,
Перебуванню у калюжному полоні
І щирому своєму каяттю.
Візьми і зупинись, дощу послухай пісню –
Можливо пригадаєш цей мотив.
Сміливо розгорни на душу впале листя,
Знайди, що необачно загубив.
25.12.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555545
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.01.2015
автор: шустрий