Відгомін думок в тишині - канонада:
Бажання змагалось зі страхом без дна...
І всі монологи - відверта тирада
А присмерті мовчки стояла Весна
Та сама Весна, що дзвеніла струною
І линула стрімко у неба блакить,
Що солодко так заманила собою,
Що дала спізнати як серце болить
Ту саму Весну, що п"янила в легенях
І ритмом шаленим у скронях гула,
Приносила звабно отруту у жменях
І з стогоном впала з-під мого пера
Вдихаю Весну - видихаю тобою
А по капілярах - блаженне тепло...
Слова,як відлуння минулого бою
Трофеями вилягли днесь під стікло...
29.01.15
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555694
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.01.2015
автор: MaR!Я