Поспішаймо, друже, жити,
Наший вік такий короткий,
Що не встигнемо спожити
Плід буття гіркий, солодкий.
Та не вдасться скуштувати
Все, що нам дає природа,
Наша ненька, наша мати,
Бо мине для нас нагода.
Поки ти іще не сивий
Не чекай у хаті дива,
Поринай у світ бурхливий,
Там пригод постійна злива.
Бо нагряне старість, друже,
Полисієш, станеш сивим,
Жалкувати будеш дуже,
Що не жив життям бурхливим.
Що ховався десь позаду,
Не зміг долю обдурити,
Тож прийми мою пораду –
Поспішаймо, друже, жити.
21.05.07.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555780
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 30.01.2015
автор: Георгій Федорович