В твоїх очах я майже потопаю!
Тріпоче серце… Що це сталось з ним?
Та менш за все тепер про нього дбаю,
Хвилює час, швидкий перебіг днин.
Як житиму тоді - не уявляю,-
Коли тебе, перлину із перлин,
Твоїх очей заманливих глибин
Не буду бачить?.. Ось що серце крає!
Та чи годиться сумувать завчасно!
Сьогодні ще нікуди я не йду,
Ніщо не провіщає нам біду…
А літечко - як маки родить рясно!
І я ще поки не такий старий…
На мить, будь ласка, поглядом зігрій!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555829
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.01.2015
автор: Віктор Чернявський