Монисто не стане намистом

Ти,як  Бог,ти  даєш  надію
І  разом  забираєш  її
Я  про  тебе  одного  мрію[i][/i]
Поки  в  небі  летять  журавлі.
І  монисто  не  стане  намистом
Та  й  коцюба  не  кочерган
Вже  далеко  не  спить  раннє  місто
Ти  банально  не  куриш  план.
І  розстелене  твоє  ліжко.
Я  ледь  боса  лежу  на  нім.
І  монте  моє,як  світле  місто
[color="#00ffaa"]Десь  далеко  вирує  дим.[/color]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555881
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 30.01.2015
автор: Olena Taran