Я каюсь перед вами усіма,
Мабуть, я справді мало про життя ще знаю,
І у душі моїй, напевно, не любов,
А щось інакше, що лиш згодом я пізнаю.
Хотілось бути просто щирим,
Казати вам відверто про свої думки,
Вірші писав для спілкування,
Не розумів, що вірш - то сповідь для душі.
Тепер я перетнув межу пізнання,
Віршів немає більше, лиш розхристана душа,
Не буде більше з вами спілкування,
Лишень на показ думка про знедолене життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555949
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 30.01.2015
автор: Сергій Ранковий