Сполохані коні

Десь  поділись  друзі,
Кругом  всі  сторонні,
По  чужому  лузі
Несуть  мене  коні.

Без  сідла  й  вудила
Пру  несамовито,
А  життя  -  кобила
В  землю  б'є  копитом.

Ледь  на  ній  тримаюсь
І  боюсь  упасти,
Все  одно  не  каюсь,
Лиш  дихаю  часто.

Влітаю  у  хащі,
Падаю  на  спину,
Побитий,  пропащий
Невже  так  загину?..

             Ні,  ще  не  розбився,
             На  все  Божа  воля,
             Із  землі  підвівся
             І  побрів  по  полю.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556078
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 31.01.2015
автор: Samkovitch