бентежиш мене своїм подихом
така
зовсім юна ще жінка
наповнені смутком і подивом
твої оченята - жаринки
торкаєш устами достиглими
зриваюсь без тями
в безодню
і ми розчиняємось.
зникли ми
для цілого світу сьогодні
тремтиш...
а мені і не холодно
ховаєшся в мої обійми
мені біля тебе так солодко
без тебе ніяк
хоч убий ́ ми
дрімаєш...
красива знеможена
здригаються
вії - пір ́́́ ́їнки
ти серце моє розтривожила
моя...
зовсім юна ще жінко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556124
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.01.2015
автор: Хлопан Володимир (slon)