Схилила віти, червона калина,
Неначе біль країни на себе взяла,
Вона,як символ, так не хотіла,
Щоб рідних синів земля забрала;...
Не зацвіте вона так, як раніше,
І віти схилятиме все до землі,
Нічого вона не втрачала рідніше,
Ніж тих, хто загинув в нерівнім бої.
Як сльози, роса виступа на листочках,
Колір у ягід немов помутнів...
Ось так, у журбі, а не в квіточках
У путь свій останній провела вже братів .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556262
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 01.02.2015
автор: Kseniya Shpundra