Напрочуд холодно, вогко, страшно
Трясуться повіки, щелепи, руки
Не можна назад
А вперед - необачно
А треба
І так, щоб без жодного звуку
Лячно
І ніби земля теж трясеться
Відкриєш очі, ще раз поглянеш навколо
Не торкаючись шиї
Пульс шаленого серця знаєш до цифри
І піт - градом додолу
Шанс - один із шести
Виграти мандрівку, від якої люб'язно б відмовився
Але у скроні - холодний і ли́пкий
Револьвер
І ти вже чекати стомлений
Тож нехай
Натискаєш гачок - і секунда
Та, що між зараз і потім, довша ери
Як багато добра
зла
сонця
неба
бруду
Пронеслося у думці. Усе ж не застрелений
Чи надовго?
Чи зможеш забратись, піти
Не зігравши охоче в лото зі смертю?
Імовірно, що шанс - один із шести
Побороти навіки твою упертість
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556278
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.02.2015
автор: Siya