Чужої армії солдате!
Ти любиш сторону свою?
Ту, де тебе ростила мати,
Де ти зустрів любов свою?
Чому ж не можеш зрозуміти,
Що в кожного своя земля,
Що й нам судилося любити
Оці ліси, оці поля?
Усе, без чого ми безплотні,
Життя без чого – пустоцвіт,
Те, що плюндруєш ти сьогодні,
Брудних не витерши чобіт.
Солдате армії чужої!
В своє майбутнє зазирни:
А чи назвуть тебе героєм
Колись твоїх дітей сини?
За потолочені надії
І за розкраяні серця
Тебе лавиною накриє
Й розчавить в часі дійсність ця!
За подвиги твої криваві
Твій рід в прокльонах пропаде.
Ім’я твоє не буде в славі,
І слід твій прахом припаде.
Душа не прощена покою
Шукатиме в усіх світах.
Чи ж хто заплаче за тобою?
Чи ти в чиїхсь воскреснеш снах?
Чужої армії солдате!
Своєї долі не гніви.
Йди, де тебе чекає мати.
Де народився – там живи.
Люби, кохай, твори. І радуй
Свою вітчизну, рідний край.
Цінуй життя. Живи по правді.
А на чуже не зазіхай!
© Ірина Васильківська
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556328
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.02.2015
автор: Ірина Васильківська