Людина часто користю ховає щиру мрію.
Вона себе засуджує, та наче й розуміє.
Приховані бажання та залякані надії
Наразі перетворює на недоречні дії.
Ховається у сутінки, а жити хоче зранку
Періодами кається. Грішить безперестанку.
Вона – творіння Боже, хоча й на мавпу схожа.
Та чи себе кохану вона спинити може…
Якщо замислить добре, то й влучить у надію, -
Я більш докладно про таке сказати не зумію.
Не вичерпане якістю і кількістю життя.
Всі живемо надією на інше вороття.
Ю.П.
2015
https://youtu.be/10e6-IUr9XE
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556370
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.02.2015
автор: Посух