Не такий я вже затятий вірник,
Щоб сприймати забобонів чин.
У руках тримаю дружню Ліру,
І у ній – відгадок всіх ключі.
Я молюся рятівному Слову,
Що пішло стежиною рядка…
Ця невипадкова випадковість
Піднесла мені безцінний скарб.
Й на моїм приватнім небозводі
Заясніла лагідна зоря,
І оркестри чарівних мелодій
Із тих пір багаттями горять.
Я прийшов, щоб тиші не порушить,
Гавані не потривожить штиль.
Просто будь – і тим зігрієш душу,
Просто – і для мене теж світи!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556388
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.02.2015
автор: stawitscky