Ніколи з цим не примирюсь.
Мої прокляття вірні.
Я не пробачу, не зірвусь
В залізнії обійми.
Як всі, піду, помру, уб́́́"ю,
І слова не порушу,
Та оправданнями свою
Не заплямую душу.
В останню мить, в страшній борні
Хай серце не забуде:
Немає справдження війні!
Ніколи і не буде.
Якщо ж це справді Божа длань -
З людських смертей дорога -
Мій дух готовий з ним на брань,
Повстане і на Бога.
1915 р.— 2015 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556389
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 01.02.2015
автор: Віктор Чернявський