Мій сивий лунь, хранитель мій, любий солдате,
Не по роках ряснієш інеєм на скронях.
Милую поглядом тебе, а серце плаче,
Лице ж ховаю в дорогих, теплих долонях.
Вдихаю тіла аромат твого, вбираю
І у душі копичу, і збережу в собі.
Ти знай, впишу його на сторінках скрижалю,
Невідворотності скорюсь - чекати, судьбі.
Лиха недоля стелиться, гуля землею,
Озимі сходи - майбутній хліб - в краплях крові.
Не місце тут бути ворогу-злодію,
На смертні дарунки ми геть не скупі.
01.02.15
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556408
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.02.2015
автор: Валентина Ланевич