Холодні сни на згарищах душі,
Мов плями сонць на ві́дзимках крилатих,
Кричали вслід: "Ви досі не чужі!",
Але розбився крик об вглухлі лати.
Забив на сполох напівталий сніг
І передсмертні відраховував хвилини.
Ми цілу зиму будували свій барліг,
А він розтікся золотим буршти́ном.
Біліли ночі, догорали дні,
Старі листи пожовкли від знемоги.
Нестримний крик топтався по стерні
І янголів виводив на дорогах.
Холодні сни на згарищах душі,
Мов відголо́ски спогадів картатих,
Зкричали вслід: "Ви більше не чужі!"
І приземли́лись у кутку кімнати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556414
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.02.2015
автор: Юлія Кириленко