Україно – роз'ятрена рано,
Тихий шепіт зболілих сердець,
Твоє ім'я спокутою стало,
Для того, хто душею вже мрець
Україно – забута молитво,
Обітована земле…гріховна,
Розіп'ята леліяним сином,
Підлабузництвом й зрадою повна
Яничари звели тебе, ненько
На вершину, що зветься Голгота
Рідні діти пробили серденько -
Твоя мова для них – то срамота
Та я вірю – ти встанеш з руїни,
Бо душа незборима в народу,
Не поставити всіх на коліна
Не зламати козацького роду!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556566
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 02.02.2015
автор: Yuriksat