Все життя - череда безкінечних високих польотів і зривів.
Ми під тиском обставин життя намагаємось встояти тут.
Кожен подих душі - це сукупність чуттєвих поривів.
Добре б в них віднайти антидот від життєвих отрут.
Нам так часто наш шлях видається бездарним і марним,
Збивають труднощі, лякають перешкоди…
Для деяких шлях підлості все більше видається оптимальним.
Здається ніби-то і сенс втрачає тут твоя душевна врода.
Ми змучені. Стомились. Іноді не сила опиратись.
Нещадно… безперервно спалюють с середини незгоди.
Проте навіть смертельна втома не дає нам права зупинятись,
О терни руки роздираємо у пошуках своєї ми дороги.
Хоч як би важко не було нам, пам’ятаймо – ми незламні.
Як фенікс з попелу – повстанемо ми зі страждань.
І хай нам початково шлях наш видається нездоланним,
Ми все ж дістанемося вищої верхівки наших сподівань.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556643
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 02.02.2015
автор: Калатея