Зір патефони виснуть над полоненими:
душі-платівки дряпають і жуюють.
Той, хто посіяв правду, збирає ненависть.
Ось тобі й філософія врожаю.
Музика рветься, схлипуючи і молячись.
Тулиться в скронях, горлянки сухі гризе.
Той, хто примножив сум, забирає молодість.
І загортає молодість у брезент.
Кожна маленька нота - пташа поранене -
кров'ю в тобі спливає, слізьми гірчить...
Той, хто тебе чекав, не одягне трауру.
І не пога́сить во́скової свічі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556647
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.02.2015
автор: Мая Безіменна