Андрію, не триматиму я зла,
За те, що ти пішов так рано…
Хоч серця твого обірвалася струна,
Душа піснями буде завше з нами…
Тобі треба було жити, як всі…
А ти хотів інакшим бути завжди…
За для щасливих людей усі твої пісні,
Мандруватимуть навіть вітрами…
Хоч за сльозою знов гірка сльоза,
Та біль такий вже ніщо не змиває
Невже насправді нема тебе тут..?
Пісні ж твої навічно з нами…
Думками я Пекарською пройдусь..
До Погулянки повернуся знову…
Згадаю інститут наш й рідний Львів,
Й останню нашу в нім оту розмову…
Люди дійсно, як ті кораблі…
Пливемо доки, мабуть, час на все…
Спішимо жити нині, так і тут,
А доля нас в прірву несе…
В піку слави не впав ти на дно…
В Небеса відлетів, чи в піснях розчинився
Та так боляче думать чого саме там –
На шляху смертнім цім нині ти опинився…
Вже й твоє ім’я серед тих друганів,
Які надто швидко жили…
І повернешся ти в своє місто,
З якого втікнути так хотіли…
Андрійку-друг, я пишу тобі лист…
2.02.2015 Іванна Осос
пам’яті Андрія Кузьменка (Кузьми Скрябіна)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556661
Рубрика: Присвячення
дата надходження 02.02.2015
автор: Lilafea