Виношу вирок: винен? – Безумовно!
Ці почуття я кидаю за ґрати.
І, певне, вже не зможу упізнати
Того, хто серце розтинав безкровно.
А після суду що? Тюрма чи воля?
Простити чи ненавидіть довіку?
Мій шепіт вигас до німого крику
І я тепер – сама собі недоля…
2015-01
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556663
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.02.2015
автор: Анно Доміні