Аж хапає серце терпкий щем:
Пелюстки гойдаються на гілці,
Виграє хлопчина на сопілці
В білопінній віхолі черемх.
Кличе він кохану для розмов,
Пальцями теребить сопілчину:
Плаче та сміється без спочину
У тінистій свіжості дібров.
А вона, мов ластівка, легка,
Берегами, топчучи покоси,
Поспішає радісна і боса
До дзвінкого чистого струмка.
Ледь хмільна від запахів та чар.
Студить холод ніженьки до сльозець…
Молоденьку пташку на морозець
Заманив вродливий сопілкар.
В неї з сонця зіткана коса…
Він до себе квітку пригортає :
-Притрусило інеєм, -питає, -
Чи в хоралах сріблиться роса?
Солов*ї, хвилинку помовчіть!
Хай собі цілує на здоров*я…
-Я тебе гарячою любов*ю
Від морозу зможу відігріть!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556671
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.02.2015
автор: plomin