Не говори мені про тишину,
Тоді думки безжалісно вбивають,
Свої тернини вони в скроні запихають,
А докорами спалюють мости...
Не говори мені про співчуття,
Не говори мені про жаль до себе,
Себе мені нітрохи не шкода,
Шкода лиш мрій отих дурних, нікчемних.
Не говори мені нічого цього,
Бо не бажаю слухати це я,
Нещирі погляди впиваються у душу,
Ваша розрада - це лише слова.
Не хочу слухати я награних людей,
Цього театру з мене вистачає,
Подумали:"купилась", ну й дурні!
Хоча по суті, хто його там знає.
Не треба мені вашого жалю,
Бо це для мене цвях у нову рану,
Та вже з розпуки краще я помру,
Ніж буду жити й тішитись з омани.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556683
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.02.2015
автор: Калинка