Люди-кораблі

Щодня  вони  ідуть,  лиш  спогади  лишають:
про  усмішку  й  про  руку  простягнуту  в  біді.
Щодня  вони  пливуть.  Куди?  Й  самі  не  знають.
О,  доленько,  зажди  топить  ці  кораблі.

Вони  не  повернуться.  І  буде    день  без  пісні.
Їх  морю  на  поталу  віддав    дев'ятий  вал.
Куди  вони  пливуть  такі  сумні  і    різні...
О,  доле,  покажи,  де  буде    їх  причал?

Вони  не  повернуться.  Любові  було  мало...
І  плаче  буревісник  на  зламаній  щоглі.
Вони  не  повернуться,  їх  більше  десь  чекали,
Вони  не  повернуться  ці  люди-кораблі.

Щодня  вони  пливуть.  За  горизонт  тікають:
життя  у  них,  як  спалах  прекрасної  зорі.
Щодня  вони  ідуть.  Туди,  де  їх  стрічають...
Туди,  де  вічний  спокій  у  зболеній  душі.
Оксана  Корабель-Максимишин
2  лютого  2015  р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556722
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.02.2015
автор: ОксМаксКорабель