[i]Ти брав живцем зомлілу душу...
Добряк, дивак між хробаків...
І як я небо нині змушу
Не красти в людства добряків?!
Твої птахи гніздили скроні.
Твої дощі до сліз пекли.
Ти завше мав слова солоні
До тих, що серце обпекли.
"Щось зимно" - радіо мінорить...
"Логічно", - кажуть, бо зима.
Та мозок всі думки ігнорить.
ЩОСЬ ЗИМНО, БО ТЕБЕ НЕМА![/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556742
Рубрика: Присвячення
дата надходження 02.02.2015
автор: Бариловська