[img]http://i.lb.ua/splash/028/00/54510a9b7c21a.jpeg[/img]
Уся країна наша в шоці...
Добу назад ти був живим
І жартував, "курився дим"
Від жартів у своєму соці.
У інтерв'ю "рубав з плеча"
Гірку і неприємну правду
Про недолугість нашу й владу...
А нині он... горить свіча...
І сльози годі зупинити,
Бо слухаю твої пісні,
Вони змістовно не пісні,
Ти зміст шукав, аби не нити,
Як ниють інші про життя,
Як "важко бідним їм живеться"...
Пісні ти пропускав крізь серце
І все було там до пуття.
Прощай, Кузьма... Як все це дико...
Як страшно що тебе... НЕМА.
Минулий рік і ця зима -
Суцільний вміст німого крику.
Твій голос у вухах бринить
І кожне слово резонує...
Нас утішати нині всує,
Бо вийшов ти лише... на мить.
[youtube]http://youtu.be/9AverhY6qAo[/youtube]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556767
Рубрика: Присвячення
дата надходження 03.02.2015
автор: Патара