Ми нарІзно блукаєм в світах...
Що кохання жертовним буває,
І сльозою на щоки спадає,
І вогнем запеклось на вустах,
Пізнаємо з тобою весь час...
Знову пам"яті спомин торкнувся,
Наче в дім блудний син повернувся...
Отже, пломінь кохання не згас,
І під снігом палає вогонь...
Ми в розлуці нарізно страждаєм,
І на зустріч надію плекаєм,
Що надійде, мов потиск долонь...
...наші душі зіллються нараз,
І в палкому злитті відігрієм
Зледенілі серця.. Ми це вмієм!..
Ви повчіться цьому ще у нас!..
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115020301043
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556793
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.02.2015
автор: Сокольник