Як хочеться із повсякденності
Лише найкращі миті взяти.
Із дружби, розуміння і взаємності
Казковий килимок зіткати.
Розкинути в безмежнім чистім полі,
І полетіти в світлу далечінь.
Чому, скажи, моя рутинна доле,
Мене не відпускаєш в височінь ?
Чужі слова і дійства вяжуть ноги
Кайданами приреченості днів,
Їх розірвати в день немає змоги.
Я вільний лише в світлих мріях снів.
І кожен ранок чиста, гола й боса
Душа виходить на життя карниз.
До вечора журливо хнюпить носа,
Складає крила, камнем падає у низ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556868
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.02.2015
автор: Анатолій В.