понад усе
люблю Україну,
але
єдиного сина
не можу у жертву оддати:
я – Україні рідна дочка,
а синові – мати…
мати-мати –
хто там нас буде питати?..
«…чиї ж ви, хлопці, сини?..» –
«…ми сини – Матері-України»
на майдані
центральнім
у Фастові –
похорони:
Іван Ступак на війні загинув…
стали нині похорони –
усюдно по селах і містах України
…вибач мені, Боже:
Ти – Єди́норо́дного Свого
за нас оддав,
а я – єдиного свого –
не можу…
єдиного сина –
кохану мою дитину –
не можу…
не можу, Боже
…а хто – може?...
…і хто там нас буде питати…
...а сьогодні у Фастові –
просто батько, і просто мати –
мусять сина свого – Героя
землі українській оддати
скільки ще місяців,
тижнів,
днів
війни?
сини наші, сини –
Світла Воїни
03.02.2015
[i](матері Івана Ступака більше поталанило –
вона вмерла раніше; а от батько (лікар, хірург)
сьогодні провів свого сина Івана у останню путь…
батько, дружина, діти…)
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556893
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.02.2015
автор: Валя Савелюк