Спиці проткнули повітря-
Балка нічна це почула лишень.
Запахи сіна і літнього листя.
Серпню, мій серпню, як день.
Стежка лягла коло ставу,
Низько схилились акацій гілки,
Весла десь пестять волосся русалок.
Осінь вже скоро накриє ставки.
Сіно лишилось на луках,.
Скирди в мереживі ночі- хребти,
А за хребтами цих гір тонуть в звуках
Велосипеду мого оберти.
Сплять павуки на колоссі бур'яну,
Доки їх пастки полюють в траві
На сиві краплі нічного туману,
Кольору марлі, що складена в дві.
Взяти б тумани руками
І по краплинах вичавлювать воду.
Спека боїться дощу, який гряне
І у веселці скупає природу.
Спиці упали під ноги.
Ехо вдарялось об стінки душі.
Ніч темним ситцем сховала дороги.
Тільки дорогу до серця, лиши...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556899
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.02.2015
автор: Буряк