Ти любити посмій,мов востаннє -
до божевілля,оп"яніння.До нестями!
Усе відкинь,до-поки є оте бажання
чужого серця доторкнутися губами.
Немов тебе іще ніколи не ламали...
Мов не стояла ти до цього на краю.
Забудь про тих,які в притул стріляли
в цнотливу твою душу.Ще живу.
І світ замре...Зупиняться світила -
ти кроки відрахуй...серцебиттям.
І за спиною розпростай чарі́вні крила,
в обличчя розсміявшись всім страхам.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556909
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.02.2015
автор: Ruzhena