Поринув в сон тривожний поруч,
Перебігають тіні по обличчі.
Й глибокі зморшки чоло орють,
Тяжіють віки. Неспокій. Покручі.
Стискають руки автомата,
Як то, колись, в його житті було.
У сні долина вся строката -
Афганських гір темніє полотно.
А нині степ горить вогнями
І побратими знов в однім строю.
Бо бою стали з ворогами,
Щоб землю боронити вже свою.
03.02.15
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556943
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.02.2015
автор: Валентина Ланевич