Тихо падають сніжинки
На дерева і будинки.
Білий і пухнастий сніг
Ковдрою на землю ліг.
Діти, наче пташенята,
Вийшли зимоньку стрічати.
Ой ти зимонько – зима,
Скільки снігу намела!
Раді хлопчики й дівчата
Покататись на санчатах.
Взую теплі черевички,
Сховаю руки в рукавички,
Братика візьму з собою
Милуватися зимою.
З ним пограємося в сніжки,
Хай не мерзнуть наші ніжки!
З гірки з братиком спущуся,
З ним нічого не боюся!
Скільки ігор і утіх
Нам дарує щедрий сніг!
Повні радісної втоми,
Ми повернемось додому.
Буде мама нас стрічати,
Теплим чаєм зігрівати.
Не розсердиться нітрохи,
Що наш одяг зовсім мокрий.
- Не журися, люба мамо,
Завтра гратимеш із нами!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556986
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 03.02.2015
автор: Оксана Бакуменко