***

В  холоднім,  як  лід  кришталевім  полоні,
Знайти  б  хоч  промінчик  яскравого  сонця.
Мерщій  відігріти  б  закляклі  долоні,
Та  в  кригу  суцільну  закуті    віконця.

На  віях  крижинки,  серця  вкриті  льодом,
Посинівші  руки  в  міцних  ланцюгах.
Що  сталося  з  бідним,  сердешним  народом?
Замерзли  думки  у  людських  головах.

Надія  одна  на  весну  і  відлигу.
Стомились  в  заручниках  злої  зими.
Весняне  тепло,  що  розтоплює  кригу,
Розтопить  у  душах  і  лід  між  людьми.

А  десь  вже  від  спеки  так  люди  стомились.
Жаданій  би  раді  були  прохолоді.
Густий  снігопад  сприйняли  би  за  милість,
У  спраглім  і  стомленім  сонцем  народі.

Т.  Семенченко

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556991
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.02.2015
автор: Тетяна Семенченко