Палюче сонце надто довго гріє
І пропекло в мені діру... я [i]млію[/i]...
За холодом сумую надто щиро:
Не покидай мене в теплі, Зневіро —
Без голосу твого тут надто зимно,
[i]Тож говори зі мною тихо, димно[/i] —
Від твоїх слів мені спекотно, дуже,
Від того, що до них я не байдужа.
Мовчи... мовчи, не промовляй ні слова,
Така ж палюча твоя димна змова...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557025
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 03.02.2015
автор: Мирослава Муромська