Війна-змія щодень когось ковтає,
Руйнує долі, села і міста.
Людське життя вона за безцінь має
Раз плюнуть їй - стулить чужі уста.
Як хочу я, щоб жах цей закінчився,
Щоб лилась пісня, сміх лункий дзвенів.
Щоб від війни-потвори край звільнився,
Щоби під дім фундамент новий звів.
І буде так, бо я в це твердо вірю.
Уже насіння миру у землі.
Народ молитви повсякчас офірить.
І воїн край виводить із петлі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557110
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 04.02.2015
автор: Крилата (Любов Пікас)