О,скільки вже давав собі я слово
Твердіше за житомирський граніт :
З Нового року жити по-новому -
Повторював,неначе заповіт.
Та розм'якав граніт під тиском часу
І,врешті,танув,мов на сонці віск.
Я зрозумів - не буде грошей в касі,
Коли там повно ще гарячих гільз...
Нехай тече вода безперешкодно,
Спалахує від блискавки вогонь,
А ти в човні, з веслом минай безодні
І над вогнем грій лінії долонь.
04.02.15
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557140
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.02.2015
автор: Михайло Гончар