Хтось від обурення червоний:
По всіх каналах про Кузьму...
За що увага ця йому,
Коли щодня солдат хороним?..
Чому за кожним з них народ
Не плаче так як за Кузьмою?..
Чому безмежною юрбою
Не розділя батьків скорбот?..
Та розділя і плаче теж,
І серце крається від болю
За кожну ту солдатську Долю,
Жалю людському нема меж...
Та він цей біль носив у собі,
Йому не менш боліло теж
Від українських тих пожеж,
Що звір приніс в людській подобі.
І він співав для нас, для них,
Для тих солдатиків в окопах,
Що ворог їх зове "укропи",
Бо дістає від них під дих.
Тож не судіть ви тих хто плаче,
Хто щиро тужить за отим,
Хто усміхом своїм одним,
Світлішим день робив неначе.
Чий спів з рабів робив людей
І думати привчав по людськи
Тих, в кого замість мозку круцьки
Для злих, нелюдяних ідей.
Ще усвідомимо утрату,
Бо зараз в українців шок...
Душа полине до зірок,
Хай їй відчинять райські врата.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557241
Рубрика: Присвячення
дата надходження 04.02.2015
автор: Патара