Жоден словник не взмозі розкрити
свої папірці і розповісти тебе.
Динозаври все своє існування
схиляють перед тобою хребет.
Скільки в тебе душ, що ти їх всі
продала Люцеферу за свою вбиваючу красу?
Я намагався, та неможливо
прорахувати в мені твою біомассу.
Зима не дає снігу бо в неї комлекси
від твоєї білосніжної посмішки.
Люди гинуть що в них души роздерли
засмучені твоєю ніжнюстю кішки.
Зірка нещадно б'є хлистами по землі, винищуючи все живе,
бо в тебе яскравіше волосся.
Невитримавши розмаїття твоїх мелодій
Згинуло навіки вічні відголосся.
Янголи нервово струшують попел на людські голови,
від заздрощі твоїм занебесним очам.
Проклинає Монро Кардіналє і Бардо
Ти рівна таким як вони тисячам.
Ти протилежність цілому світу жінок,
разом із їх ідеальними клонами.
Ти божество і твій божевільний образ
висітиме в мене поруч з іконами.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557280
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.02.2015
автор: Anna Stasya